Остеохондроз

Остеохондроз 

Остеохондроз (Дегенеративне захворювання міжхребцевих хрящів) — це процес, при якому міжхребцеві диски поступово зношуються, знижується їх пружність, порушується структура. Через витончення (часто нерівномірного) міжхребцевих дисків все частіше і частіше відбувається утискання нервових корінців, що виходять зі спинного мозку. Це проявляється нападами болю при фізичному навантаженні або зміні положення тіла. А оскільки ці корінці іннервують низку внутрішніх органів, біль може відчуватися і в них.

М’язи спини, намагаючись зменшити тиск на нервові корінці, знаходяться у постійній напрузі, але й їх надовго не вистачає. У занедбаних випадках до патологічного процесу долучаються міжхребцеві зв’язки і навіть кісткова тканина хребців. Для будь-якої людини остеохондроз — це загроза нормальному життю. Адже за стирання міжхребцевих дисків хребет втрачає свою рухливість, порушується постава, нерівномірно розподіляється навантаження на суглоби нижніх кінцівок. Таким чином страждає весь опорно-руховий апарат, людина не може нормально ходити, нахилятися, повертатися.

До даного захворювання призводить цілий комплекс причин, наприклад: гормональні порушення, вроджені аномалії розвитку, ДЦП, малорухомий і навпаки важкий фізично спосіб життя та вікові зміни організму. Коли втома наростає, м’язи тулуба та шиї вже не в змозі забезпечити амортизаційну функцію, яка переходить на структури хребта. При постійному навантаженні на хребет в ньому розвиваються руйнівні зміни, в першу чергу в міжхребцевих дисках.

Залежно від локалізації уражень міжхребцевих дисків остеохондроз ділиться на декілька видів:

• Шийний остеохондроз. Найпоширеніша форма захворювання, що обумовлено досить слабким розвитком м’язового каркаса шиї та близьким розташуванням хребців по відношенню один до одного;
• Грудний остеохондроз. Більш рідкісна форма захворювання, що виникає на тлі сколіозу, природженого або придбаного;
• Поперековий остеохондроз. Найбільш поширена форма захворювання. Це пояснюється тим, що поперек є амортизатором при більшості рухів і тому відчуває найсерйозніші навантаження.
• Ще існує поширена форма остеохондрозу, при якій спостерігається ураження остеохондрозом всіх відділів хребта.

Симптоми

При гострому остеохондрозі симптоми більш виражені, ніж при хронічному. Вперше з’явитися вони можуть у будь-якому віці, зокрема, досить юному. Нерідко хворобу виявляють у вагітних, коли збільшується навантаження на хребет.
Варто враховувати, що симптоми остеохондрозу неспецифічні. Вони характерні також й для багатьох інших захворювань, тому поставити точний діагноз може лише лікар після проведення діагностики.

У кожному випадку симптоми дещо відрізняються. При шийному остеохондрозі з’являються:

Залежно від пошкодження кісткових тканин та міжхребцевих дисків виділяють 4 ступені остеохондрозу:

1 ступінь – у пацієнта можуть утворюватися протрузії, але симптомів захворювання немає;
2 ступінь – знижується еластичність міжхребцевих дисків, зменшується їхня висота, періодично з’являється біль у спині;
3 ступінь – розвиваються грижі та пацієнта часто турбують сильні болі;
4 ступінь – міжхребцеві диски перестають виконувати свої функції, через що починають руйнуватися кісткові тканини хребта.

Остеохондроз. Діагностика

Діагностикою остеохондрозу зазвичай займається невролог. Найчастіше люди звертаються зі скаргами на біль, дискомфорт, обмеження рухливості певній галузі. Після опитування пацієнта лікар проводить огляд, під час якого визначає рівень ураження хребта і ступінь залученості в патологічний процес навколишніх тканин. Оцінюється постава, особливості будови тулуба, розташування нижніх кутів лопаток, плечей і гребенів клубових кісток. Особлива увага приділяється лінії остистих відростків

Крім клінічних методів дослідження велику роль в постановці діагнозу грає рентгенографія, комп’ютерна томографія і, при необхідності, магнітно-резонансна томографія. З їх допомогою оцінюється точна локалізація і ступінь ураження, а також залученість оточуючих тканин. За допомогою ультразвукової доплерографії можна визначити стан кровотоку в судинах хребта.

Лікування

При остеохондрозі проводять комплексну терапію. Її програма залежить від стадії захворювання, наявності та виразності симптомів, а також інших індивідуальних особливостей пацієнта.

У гострому періоді призначається медикаментозна терапія: знеболюючі, протизапальні, спазмолітичні засоби, хондропротектори і вітаміни. Коли гострі прояви захворювання стихають, призначаються фізіопроцедури, лікувальна фізкультура, масаж, мануальна терапія. У важких випадках показано хірургічне втручання.

Слід зазначити, що довго носити лікувальний комір для шиї не можна, так як м’язи, що підтримують голову, ослабнуть. Допускається носіння не більше 3-4 годин на день. Крім того, не слід носити корсет для шиї довше терміну, який вказав лікар. Спати в ньому забороняється!

ЛФК при остеохондрозі позитивно впливає весь хребет, поперековий відділ чи область грудної клітини.

Все більшої популярності набуває пролотерапія – сучасний напрямок регенеративної медицини, що полягає у застосуванні ін’єкційних технік препаратами факторів росту або субстанцій, які стимулюють їх локальне вивільнення. Введення зазначених препаратів (біотехнологічних продуктів) призводить до запуску каскаду імунних реакцій в ушкодженій ділянці та стимулювання процесів регенерації пошкоджених чи дегенерованих змін суглоба.

Остеохондроз. Клінічний випадок

Ми щодня працюємо над удосконаленням умов центру, створюючи простір який покриває всі потреби пацієнтів. Наші фахівці підберуть саме той курс лікування, який допоможе подолати тимчасові незручності пов’язанні з травмами та патологічними процесами, позбавитись болю та відновити втрачене здоров’я суглобів!