Ми лікуємо

Артроз плечового суглоба

Артроз плечового суглоба – це хронічне захворювання, в основі якого лежить ураження хрящової тканини з наступною появою кісткових розростань і обмеженням рухливості. Найчастіше страждають літні люди, проте важка фізична праця і запальні процеси сприяють ранньому розвитку патології. Без своєчасного лікування рухи в ураженому суглобі повністю блокуються.

Хрящова тканина – це гладкий прошарок між дотичними ділянками кісток. Вона забезпечує їх легке ковзання одна відносно одної, гарантуючи вільну і безболісну роботу суглоба. Надмірне навантаження, запалення або травма можуть запустити дистрофічний процес, який поступово поширюється по всій поверхні.

В результаті гладкість суглобових поверхонь порушується, а рухи починають завдавати болю. Одночасно по краях суглоба починають з’являтися кісткові розростання, які, з часом, заміняють собою вражений хрящ. По мірі прогресування дегенеративного процесу в нього залучаються не тільки кістки, але і навколишні тканини. Кінцівка деформується, м’язи спазмуються, а зв’язки стають слабкими та втрачають еластичність. Без лікування людина втрачає здатність рухати рукою.
На відміну від колінного, гомілковостопного і тазостегнового суглобів, плече не відчуває значних навантажень при ходьбі, ось чому ця форма артрозу виникає значно рідше. Патологію можуть викликати:

надмірне фізичне навантаження: підйом вантажів, професійний спорт, вібрація;
вроджені патології будови плечового суглоба і розташованих поруч структур;
ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак та інші аутоімунні захворювання;
вроджена слабкість сполучної тканини, що супроводжується гіпермобільністю суглобів;
травми: вивихи, розтягнення та розриви зв’язок, внутрішньосуглобові переломи кісток;
гормональні перебудови та збої (в тому числі, вагітність, клімакс);
запальні захворювання суглоба і навколосуглобових структур (артрити, бурсити тощо);
порушення обміну речовин, в тому числі, подагра, цукровий діабет.

Важливу роль в схильності до артрозу має спадковість.

Лікарі виділяють 3 ступеня деформуючого артрозу плечового суглоба, що визначають його симптоми та вибір тактики лікування:

1 ступінь характеризується мінімальними проявами: біль виникає тільки при інтенсивному або тривалому навантаженні та швидко проходить після відпочинку, а на рентгені виявляється субхондральний склероз суглобових поверхонь;

При артрозі 2 ступеня біль стає набагато сильнішим, людині доводиться використовувати знеболюючі препарати для полегшення самопочуття; на рентгенограмі видно виражене звуження суглобової щілини, великі ділянки руйнування хряща, а також кісткові розростання (остеофіти);

3 ступінь захворювання супроводжується постійними інтенсивним болем, рухливість суглоба значно обмежена, а на знімку видно повне руйнування хрящової тканини, деформація кісткових структур і велику кількість остеофітів.

Адгезивний капсуліт

Адгезивний капсуліт плеча (синдром «замороженого плеча») – захворювання, що характеризується скутістю і болем в плечовому суглобі. При хронічному запаленні капсула плечового суглоба потовщується, знижується її еластичність і ускладнюється рухливість суглоба. У ній утворюються спайки й рубці, в результаті чого знижується кількість синовіальної рідини, що виробляється для ковзання суглоба.
Зазвичай воно виникає на тлі інших серйозних патологій, таких як:

цукровий діабет;
аутоімунні захворювання;
порушення мозкового кровообігу;
проблеми з серцево судинною системою.

Найчастіше виникає у жінок старше 40, але бувають і випадки, коли по суті ніяких причин не було для виникнення даного захворювання. Робота, через яку доводиться тримати руки високо, наявність остеохондрозу, порушення гормонального фону, недостатність активності щитовидної залози – все це може стати поштовхом до виникнення недуги.

Запалення капсули може бути наслідком травм або раніше перенесеної операції.

Можна зробити висновок, що при адгезивному капсуліті відбуваються порушення нейтрофічного характеру.

Адгезивний капсуліт проходить в три стадії. А приблизна тривалість кожного етапу окремо приблизно 4 місяці.
Перша стадія. Найлегша. Вона розвивається приблизно 9 місяців. Пацієнт відчуває біль, дискомфорт і порушена працездатність при фізичному навантаженні.
Друга стадія. Розпал захворювання. Неможливість руху стає серйозною. Пацієнт скаржиться на те, що немає можливості підняти кінцівку.
Третя стадія. Підвищення працездатності суглоба, за умови дотримання рекомендацій лікаря і своєчасного прийому лікарських засобів.

Для діагностики адгезивного капсуліту зазвичай достатньо огляду пацієнта і вивчення анамнезу. У деяких випадках, лікар може направити пацієнта на рентген або УЗД, щоб виключити інші захворювання, такі як артрит або пошкодження обертальної манжети плечового суглоба.

Кальцифікуючий тендиніт

Це відкладення солей кальцію в сухожиллях і м’язах обертальної манжети плеча, завдяки чому виникає запалення і больовий синдром, обмеженість і скутість рухів.

Біль виникає без особливих травм. Солі кальцію в основному відкладаються в місцях, де зосереджені клітини сухожилля. Головними причинами відкладення солей кальцію можуть послужити надмірне навантаження на плечі та недолік кровопостачання структур обертальної манжети. При його виникненні буває виражений біль, який впливає на сон або доводить до звернення в центр надання швидкої допомоги, а в гірших випадках біль може тривати/турбувати кілька місяців.

Точні причини кальцифікуючого тендиніу не відомі, проте існує дві гіпотези.
– Формування відкладення кальцію через дегенерацію сухожилля.
– Формування відкладення кальцію через порушення кровообігу та нестачу кисню або запальні реакції від місцевих тисків на сухожилля.

Для діагностики кальцифікуючого тендиніу плеча лікар, перш за все, вивчить історію хвороби та проведе фізикальне обстеження. Біль у плечі може бути пов’язаний не тільки з кальцифікуючим тендинітом, але і з іншими захворюваннями. Тому, для встановлення точного діагнозу бувають необхідні інструментальні дослідження. Рентгенографія дозволяє візуалізувати наявність депозитів кальцію в сухожиллях. Але найбільш інформативно для візуалізації зв’язок і сухожиль та наявності в них патологічних змін – МРТ (магнітно-резонансна томографія). Візуалізація кальцинатів за допомогою рентгенографії або МРТ в динаміці дозволяє визначитися з тактикою лікування (консервативне або оперативне лікування). Лабораторні дослідження необхідні в тих випадках, коли необхідно диференціювати це захворювання із запальними захворюваннями сполучної тканини.

Синдром надлопаткового нерва

Невралгія лопаткового нерва виникає досить часто. Це пов’язано, перш за все, з його місцезнаходженням: надлопатковий нерв розташований в районі самого рухомого плечового суглоба і проходить від п’ятого та шостого шийних хребців через лопаткову вирізку, яка схильна до окостеніння і звуження. Пошкодженню нерва сприяють постійні обертальні рухи плечового суглоба, через які відбуваються мікроскопічні розриви нервових і м’язових волокон. До запалення надлопаткового нерва особливо схильні професійні спортсмени, а також люди похилого віку.

До основних причин розвитку хвороби можна віднести:

Розвиток інфекційних процесів в організмі
Перенапруження в результаті підняття важких предметів, активних рухів руками
Остеохондроз і міжхребцева грижа у шийному чи грудному відділі хребта
Тривалий стрес
Цукровий діабет
Артрит або артроз плечового суглоба
Порушення обмінних процесів

Основним симптомом запального процесу в лопатковому нерві є біль в ділянці плеча і лопатки. На початкових етапах біль може бути тупий і проявлятися періодично. Поступово больові відчуття стають все більш інтенсивними, гострими. Часто відчувається печіння, поколювання, оніміння в місці запалення. Хворим стає важко ворушити плечем і рукою, будь-який рух заподіює біль. У запущених випадках спостерігається згасання рефлексів і зниження рухової активності. Крім того, часто хворі відзначають підвищення потовиділення, мимовільні посмикування м’язів, почервоніння шкіри в районі плеча і лопатки.
Діагноз «невралгія лопаткового нерва» ставить лікар-невролог на підставі клінічної картини та обстеження, що включає в себе УЗД м’яких тканин, рентгенографію шийного і грудного відділів хребта, плечового суглоба, лопатки, загального і біохімічного аналізів крові. Для постановки діагнозу необхідно виключити інші патології, які можуть спровокувати схожі симптоми, тому лікарем може бути рекомендовано проведення ЕКГ та флюорографії легень.

Остеохондроз

Це дегенеративно-дистрофічне ураження суглобового хряща незапального характеру. До даного захворювання призводить цілий комплекс причин, наприклад: гормональні порушення, вроджені аномалії розвитку, ДЦП, малорухомий і навпаки важкий фізично спосіб життя та вікові зміни організму. Коли втома наростає, м’язи тулуба та шиї вже не в змозі забезпечити амортизаційну функцію, яка переходить на структури хребта. При постійному навантаженні на хребет в ньому розвиваються руйнівні зміни, в першу чергу в міжхребцевих дисках.
Залежно від локалізації уражень міжхребцевих дисків остеохондроз ділиться на декілька видів:

Шийний остеохондроз. Найпоширеніша форма захворювання, що обумовлено досить слабким розвитком м’язового каркаса шиї та близьким розташуванням хребців по відношенню один до одного;
Грудний остеохондроз. Більш рідкісна форма захворювання, що виникає на тлі сколіозу, природженого або придбаного;
Поперековий остеохондроз. Найбільш поширена форма захворювання. Це пояснюється тим, що поперек є амортизатором при більшості рухів і тому відчуває найсерйозніші навантаження.
Ще існує поширена форма остеохондрозу, при якій спостерігається ураження остеохондрозом всіх відділів хребта.

Симптоми остеохондрозу можуть з’являтися внаслідок травм або важких фізичних навантажень, що особливо актуально для спортсменів. До швидкого стирання міжхребцевих дисків можуть призводити вроджені дефекти хребта.

Як правило, з болем в хребті пацієнти звертаються до лікаря-невролога, який на підставі скарг та неврологічного огляду може поставити попередній діагноз, призначити додаткові методи обстеження (рентген хребта, МРТ, КТ, загальний аналіз сечі, загальний аналіз крові, міелографію, неврологічне дослідження чутливості та рефлексів) і розробити схему лікування.

Протрузія та грижа міжхребцевого диска

Протрузія – випинання диска без розриву фіброзного кільця (пульпозне ядро (м’який центр міжхребцевого диска) не виходить назовні). Виникає внаслідок порушення трофічної функції у міжхребцевому диску. У переважній більшості випадків протрузія є випадковою знахідкою під час інструментальних досліджень. Але це не означає що вона безпечна. На місці протрузії згодом може (у 90% випадків) утворитися грижа.

Грижа – наступний етап після виникнення протрузії. Це ураження хребта при якому відбувається розрив фіброзного кільця, який оточує міжхребцевий диск, та м’який центр виходить за межі свого фізіологічного середовища. Найчастіше виникає внаслідок дії двох факторів одночасно: дегенеративного процесу та травми.

Основні фактори випинання дисків:

стійкі м’язові спазми спини та попереку
надмірна вага
підвищені фізичні навантаження.

У зв’язку з високою поширеністю таких явищ як надмірна вага і гіподинамія, найбільш частим видом патології є протрузія дисків поперекового відділу.

Оскільки остеохондроз найчастіше охоплює не один, а кілька сегментів хребта одночасно, великого поширення набула полісегментарна протрузія дисків, що вимагає комплексного лікування.

Симптоми, які вказують на серйозність враження нервових корінців:

Біль в нозі, особливо, коли поширюється нижче коліна – характерний симптом грижі міжхребцевого диска. Часто супроводжується відчуттям “мурашок” і онімінням ноги.
Біль в попереку (часто виникає за кілька тижнів або місяців до появи болю в нозі), біль посилюється при сидінні, кашлі, пчиханні, спробі нагнутися вперед і при поворотах на бік під час сну.

Вирішальними в діагностиці захворювань хребта є такі методи обстеження, як:

Магнітно-резонансна томографія (МРТ). Для створення зображень вашого тіла використовується магнітне поле. Це дослідження застосовується для підтвердження локалізації грижі міжхребцевого диска і визначення уражених нервів та інших структур. МРТ є золотим стандартом діагностики гриж міжхребцевих дисків.
Комп’ютерна томографія (КТ). Краще, ніж МРТ показує стан кісток, проте погано показує стан м’яких тканин.

Артроз ліктьового суглоба

Це патологічний стан, при якому пошкоджується або зношується суглобовий хрящ. Симптоми залежать від стадії захворювання. На ранніх етапах може ніяк не проявляти себе і довгий час залишатися непоміченим. Прогресування артрозу в лікті супроводжується посиленням болю при навантаженні, або навіть в стані спокою, при згинанні в суглобі виникає хрускіт, скорочується амплітуда рухів. Людині стає важко виконувати звичні дії і працювати руками. У запущених випадках біль переслідує пацієнта не тільки вдень, але і вночі, суглобові тканини розростаються, лікоть деформується.

З артрозом ліктевого суглоба найчастіше стикаються спортсмени – тенісисти, баскетболісти, а також представники професій, пов’язаних постійною напругою рук – водії, піаністи, збирачі на виробництвах. М’язи перевтомлюються, спазмуються, порушується кровопостачання тканин рук, в тому числі ліктевих суглобів.

Артроз ліктевого суглоба відрізняється від артрозу колінного суглоба або кульшового. Протягом тривалого періоду часу суглобовий хрящ ліктя не пошкоджений. Суглобовий простір залишається близьким до нормального. Найбільші зміни це формування остеофітів/розростань і капсульна контрактура.

Капсульна контрактура являє собою процес деградації і ущільнення суглобової капсули. Капсула складається з двох шарів: волокнисте покриття, яке оточує суглоб і внутрішня прокладка. Внутрішній шар називається синовіальною оболонкою. Синовіальної шар продукує рідину для живлення/змащення всередині суглоба (синовіальну рідину).

Діагностується артроз зазвичай при розгляді рентген-знімків, при необхідності додатково призначається КТ або МРТ. Ці дослідження дозволяють побачити зміни суглобової поверхні, ступінь розростання тканин і визначити стадію артрозу.

Ентезопатія тріцепса

Ентезопатія – це патологічний стан, при якому спостерігається поєднання дегенеративних і запальних процесів, локалізованих в місцях прикріплення періартикулярних тканин (сухожилля, зв’язки, фасції) до кістки.

Триголовий м’яз або трицепс знаходиться позаду плеча, де довга, латеральна та медіальна головки з’єднуються і кріпляться до ліктевої кістки. Розвиток запальних процесів і патологій в місці прикріплення в медицині має назву ентезопатія трицепса. Деформація призводить до зниження міцності сухожиль, що значно впливає на якість життя пацієнта.

Патологія триголового м’язу розвивається внаслідок:

сильного навантаження,
різних мікророзривів і травм після багаторазово повторюваних однотипних рухів,
як ускладнення при артриті, міозиті, остеохондрозі та ін.

Клінічна картина ентезопатії трицепса проявляється поступово, починаючи з ниючого болю в ділянці розташування сухожилля і ліктевого суглоба. Больові відчуття виникають при навантаженні на м’яз. Можлива припухлість ліктя, підвищена температура в місці локалізації проблеми, біль при пальпації. У деяких випадках утруднюється рухливість ліктевого суглоба.

Для постановки діагнозу необхідно пройти огляд у фахівця, виконати рентгенологічне дослідження. Для точного визначення стадії та локалізації ентезопатії пацієнту призначаються УЗД та МРТ.

Ліктевий бурсит

Бурсит ліктевого відростка стан, що характеризується пошкодженням тканин і запаленням сумки (бурси) ліктевого відростка (невеликий заповнений рідиною мішечок, розташований в задній частині ліктя), що може бути джерелом болю в задній частині ліктя.

Бурсит часто розвивається при однакових повторюваних рухах і /або надмірному навантаженні на суглоб. Так, причиною бурситу ліктевого суглоба можуть стати заняття спортом (теніс, гольф, хокей), робота ювеліром, гравірувальником, годинникарем, робота за комп’ютером. Схильні до бурситу ліктевого суглоба й пацієнти, які страждають артрозом, подагрою.

У нормі людина не може відчувати або побачити бурсу. Якщо відбувається запалення бурси ліктевого відростка, то з’являється потовщення шкіри і набряклість на задній частині ліктя. Бурса також може бути заповнена рідиною і тоді виглядає як маленька м’яка кулька – трохи схожа на кісту. У більшості випадків (при неінфікованих бурситах і не пов’язаних з артритом) ліктевий бурсит безболісний або злегка болючий. Рух в ліктевому суглобі не порушується.

Якщо бурса інфікована (“септичний” бурсит ліктевого відростка), то, як правило, розвивається біль, почервоніння і болючість в лікті.

Бурсит, пов’язаний з артритом може бути сам по собі безболісним, але може бути біль в суглобі обумовлений артритом. Пацієнти з бурситом ліктевого відростка зазвичай відчувають біль, і припухлість в задній частині ліктя. Біль зазвичай посилюється, коли, спираються на лікоть або при згинанні/випрямленні ліктя. У менш важких випадках, пацієнти можуть відчувати тільки біль і скутість в лікті в спокої після таких видів діяльності як носіння сумки. Крім того такі види діяльності як використання молотка або випрямлення ліктя проти опору теж можуть викликати біль на початкових стадіях.

У міру прогресування, пацієнти можуть відчувати симптоми, які збільшуються під час занять спортом або фізичною діяльністю. Пацієнти можуть помітити набряк і появу великого виступу над ліктевим відростком. Більшість пацієнтів з ліктевим бурситом відчувають біль при торканні ліктевого відростка. Іноді можуть прощупуватись невеликі грудочки в ділянці ліктевого відростка. Пацієнти можуть також відчувати слабкість в лікті особливо при спробі випрямити лікоть проти опору.

Епікондиліт (лікоть тенісиста та лікоть гольфіста)

Епікондиліт – запально-дегенеративне ураження м’яких тканин в ділянці ліктевого суглоба. Це одна з найпоширеніших ортопедичних патологій, якою страждає не менше 8% населення. Найчастіше захворювання розвивається в середньому віці, після 40-50 років.

Епікондиліт розвивається в результаті мікротравм сухожиль і зв’язок ліктя на тлі одноманітних рухів і постійного механічного перевантаження м’язів передпліччя. Він часто зустрічається у людей, що професійно грають в теніс. Через це одна з форм отримала назву «лікоть тенісиста». У групі ризику також масажисти, музикани, ювеліри, будівельники, швачки та люди, які багато часу проводять за комп’ютером. Статичне перевантаження м’язів передпліччя так само відчувають люди, що працюють ручним інструментом та довго утримують в руці щось важке. Таким чином, захворювання можна назвати професійно зумовленим.

Зазвичай проявляється трьома симптомами:

болем,
обмеженням рухів в ліктевому суглобі,
ослабленням м’язів передпліччя.

Біль при епікондиліті може бути гострим, різким, постійним або помірним, ниючим, періодичним. Найчастіше біль виникає при обертанні пензлем назовні, розгинанні руки та хапальних рухах. Локалізація залежить від того, яка поверхня суглоба, зовнішня чи внутрішня, залучена в патологічний процес.

За локалізацією запального процесу виділяють два основних види захворювання:

Латеральний епікондиліт

Запалення поширюється в основному по зовнішній частині ліктя. Цей вид патології називають «ліктем тенісиста». У хворих латеральної формою відзначаються рухові порушення в ділянці ліктевого суглоба. Біль при розгинанні кисті до тилу.

Медіальний епікондиліт

Коли запальний процес локалізується на внутрішній стороні суглоба. Дискомфорт відповідно спостерігається саме в цій зоні.

Діагностика

Зазвичай, захворювання доволі легко діагностується за допомогою функціонального огляду, але, за потребою, для виключення інших патологій суглоба, використовують УЗД або МРТ

Лікування

Найбільш поширеним способом лікування епікондиліта є блокада, обколювання лікувальною сумішшю проблемної зони; найчастіше використовуються
глюкокортикоїдні гормони. Подібна терапія в більшості випадків дозволяє отримати хороший знеболювальний ефект, але біль – це тільки прояв хвороби. Знеболювання як результат не може говорити про лікування, це тільки відтермінування, через деякий час больовий синдром повертається, і блокаду доводитися повторювати. Згодом препарат перестає діяти, рецидиви частішають.

Рекомендованний підхід лікування Епікондиліту- не зупинятися виключно на знеболюванні, а направити лікування на відновлення структури сухожилля, усунення м’язової напруги та обов’язково комплекс заходів спрямованих на профілактику захворювання. Потрібно ознайомити пацієнта з методами лікувальної гімнастики, рекомендувати корекцію робочого місця, правильний режим праці та відпочинку. В деяких випадках використовується, ортезування.
Основа такого лікування будується на застосуванні ударно-хвильової терапії, а для прискореного відновлення застосовувється плазмотерапія (вона ж PRP-терапія)

Хвороба Нотта (Стенозуючий лігаментит)

Це захворювання кисті, яке характеризується типовим «клацанням» пальця або пальців (звідси і назва «клацаючій палець») при максимальному згинанні в кулак, обмеженням рухів, болем в основі пальців при натисканні, ранковою скутістю рухів в кісті. Часто виникає на тлі системних захворювань – цукрового діабету, подагри, ревматоїдного поліартриту.

Типові ознаки стенозуючого лігаментиту:

характерне відчуття клацання при розгинанні пальця або пальців
біль в основі фаланги пальця при натисканні
наявність щільної, округлої гулі біля основи фаланги пальця
відчуття скованості, важкість при згинанні або розгинанні пальців, переважно вранці.

Виділяють 4 ступеня захворювання:

біль, періодичні замикання
видимі замикання пальця, палець розгинається самостійно
видимі замикання, розігнути палець можна тільки за допомогою другої руки
неможливо розігнути палець навіть за допомогою другої руки

Лікування

Залежно від ступеню захворювання застосовуються різні методики лікування.

При 1-2 ступенях виконується блокада з гормональними протизапальними препаратами, а також призначається фізіотерапевтичне лікування. При неефективності блокади, а також при 3-4 ступенях захворювання рекомендовано оперативне втручання – розсічення зв’язки А1 в основі фаланги пальця. Виконати цю операцію можна двома способами: відкрито, з невеликим розрізом шкіри, швами і подальшими перев’язки, або малоінвазивно, через маленькі проколи шкіри голкою, без швів і перев’язок.

Асептичний некроз головки стегнової кістки

Асептичний некроз є захворювання, викликане недостатнім кровопостачанням кістки, яке призводить до її загибелі.

Це захворювання найчастіше зустрічається у дорослих у віці 30-60 років, частіше – у чоловіків.
Асептичний некроз викликається недостатнім кровопостачанням кістки, що призводить до втрати мінералів і поживних речовин, необхідних для підтримки здоров’я кісток.

Поширені причини асептичного некрозу:

Травма (вивих або переломи кісток можуть пошкодити кровоносні судини).
Тривала або висока доза лікування гормонами.
Лікування раку: променева або хіміотерапія.
Захворювання крові, такі як серповидноклітинна анемія і лейкоз.
Куріння.
Алкоголізм.

На ранніх стадіях асептичного некрозу симптоми відсутні. У міру прогресування захворювання можуть виникнути такі симптоми:

Поступово зростаючий біль в суглобі.
Біль, що виникає навіть у стані спокою.
Кульгавість і біль в паху.
Обмеження рухів у суглобі.

Після огляду лікарем можуть бути призначені наступні діагностичні процедури:

Візуальні тести, такі як рентген, магнітно-резонансна томографія (МРТ) і комп’ютерна томографія (КТ), можуть визначити ступінь пошкодження кісткової тканини і стадію захворювання.

Деформуючий артроз кульшового суглоба (коксартроз)

Розвиток деформуючого артрозу кульшових суглобів може статися в будь-якому віці. Люди старше 50 років становлять групу ризику, адже хрящова тканина з часом руйнується. Загроза також виникає для всіх, чия діяльність пов’язана з підвищеним навантаженням на суглоб: спортсмени, хірурги, перукарі (робота на ногах), вантажники і багато інших професій.

Серед причин артрозу кульшового суглоба виділяють:

вроджені дисплазії, вивих і підвивих головки стегна;
інфекція і запалення в суглобі;
травми кульшового суглоба;
недостатній кровообіг;
гормональні збої;
супутні захворювання — недуги хребта, ревматизм, хвороба Пертеса.

Дуже часто коксартроз розвивається у людей з надмірною масою тіла. Зайва вага — це додаткове навантаження на опорно-руховий апарат і серце. Суглоб швидше зношується, а кровообіг порушується.Перша явна ознака коксартрозу — це різкий біль. Він виникає під час руху, наприклад, коли людина різко встала з ліжка, а потім поступово зникає. Це початкові стадії захворювання, коли ногу потрібно «розходити». За прогресування недуги біль не припиняється, додатково посилюється після фізичних навантажень.
Потрібно звернути увагу на симптоми артрозу кульшового суглоба одразу:

хрускіт у суглобах;
больові відчуття, що виникають у паху, сідницях і колінах;
додається біль вночі;
змінюється характер рухів — людині важко підняти, відвести ногу.

Залежно від важкості, виділяють три стадії коксартрозу (і артрозу в цілому).

1 стадія. Суглобовий хрящ ще не пошкоджений, але його щільність недостатня, і поверхня не ідеально гладка. Зазвичай в цей момент ще немає ніяких проявів захворювання і функція суглоба не порушена.

2 стадія. Є невеликі дефекти хряща у вигляді тріщин. З’являються больові відчуття при русі.

3 стадія. Втрата суглобового хряща. Тепер кістка не захищена хрящем і контактує з іншого суглобовою поверхнею. Фахівці називають такий стан Хондромаляція. Зазвичай кульшовий суглоб має ознаки запалення та обмеження рухів.

4 стадія. На цьому етапі м’язи сильно атрофовані, хворий відчуває постійний біль, об’єм рухів різко зменшений, довжина хворої кінцівки зменшена.

Чим вищій ступінь коксартрозу, тим більше виражені симптоми. На останніх стадіях розвивається «качина» хода: нога вивертається всередину, стає візуально коротшою, людині важко ходити, вона кульгає. Коли хвороба досягає останньої стадії, кістки зростаються, нога не рухається. Тому діагностувати коксартроз потрібно при перших симптомах.

Важливий момент! Патологія може заявити про себе тільки болем у коліні. Тоді обстежують колінний суглоб і нічого не знаходять. Досвідчений фахівець призначає додатковий рентген кульшового суглоба.

ХАМСТРІНГ-СИНДРОМ

Назва даного захворювання пов’язане з локалізацією виникнення патологічних змін в ділянці м’язів задньої групи стегна, так званої в англомовній медичній літературі – «Hamstring». Це м’язи, які починаються від сідничого горба, йдуть вниз по стегну і прикріплюються до гомілки з обох сторін. Функція хамстрінг м’язів – це утримання гомілки в потрібному положенні при згинанні колінного суглоба під час ходьби та бігу. Дана група м’язів також має функцію згинання гомілки.

Більшість травм даних м’язів відбувається в ділянці сухожильно-м’язового комплексу, де сухожилля переходять в м’язову частину. Коли відбуваються мікро-надриви в даній зоні, виникає біль і набряк в ділянці сідничого горба. Хронічна травматизація призводить до постійного болю та виникненню мікро-гематом, які в подальшому перетворюються в рубці. В результаті, ділянка переходу сухожилля в м’язи заповнюється рубцевою тканиною і може навіть створювати тиск на сідничий нерв, який проходить поруч, що викликає вже більш важкі симптоми пошкодження.
Клінічним проявом Хамстрінг-синдрому, є біль в ділянці сідниць з іррадіацією по задній поверхні стегна. Як правило, вони виникають в момент прискорення при бігу по гладкій дистанції або при стрибках через бар’єри. Не менш типовим для даного патологічного стану є поява болю в ділянці сідничого горба під час тривалого перебування в положенні сидячи, наприклад, за кермом автомобіля. Рентгенологічне дослідження при Хамстрінг-синдромі в поодиноких випадках дозволяє виявити порушення чіткості контурів сідничого горба в зоні прикріплення двоголового м’яза.

МРТ-дослідження, також як і ультразвукове сканування в більшості спостережень демонструє потовщення двоголового м’яза стегна в проксимальному відділі, а іноді, наявність гіперехогенних включень.

Електроміографічні показники при дослідженні провідності сідничого нерва залишаються без ознак патології.

Дисплазія кульшового суглоба

Це порушення розвитку органу або тканини, яке найбільш часто зустрічається у новонароджених.

Закладка опорно-рухової системи відбувається на 4-5 тижні внутрішньоутробного розвитку, остаточне її формування – після того, як дитина почне ходити. На будь-якому етапі розвитку опорно-рухового апарату можливі порушення. Найбільш частою їх причиною є генетичні дефекти. Не випадково, якщо у матері або у найближчих родичів дитини були ортопедичні проблеми, то велика ймовірність успадкування таких відхилень.

До групи дисплазій кульшового суглоба у дітей раннього віку входять такі захворювання як: вроджений предвивих, вроджений підвивих, вроджений вивих і рентгенологічно незрілий кульшовий суглоб.

Найбільш частими симптомами вроджених дисплазій кульшового суглоба є:

1) обмеження/асиметрія відведення в кульшових суглобах – у дитини, що лежить на спині, спостерігається обмеження пасивного відведення ніг, зігнутих під прямим кутом в кульшових і колінних суглобах. Це найбільш рання і постійна ознака вродженої патології. Обмеження відведення з часом наростає. При нормальних кульшових суглобах відведення стегон буде майже повним; при наявності вивиху або недорозвинення кульшового суглоба завжди має місце цей симптом. Різке обмеження відведення спостерігається при сформованому вивиху і незначне – при інших дисплазіях кульшового суглоба;

2) симптом зісковзування, або клацання (симптом Маркса-Ортолані) – сутність симптому полягає в тому, що при відведенні ніжок відбувається вправлення вивиху, яке супроводжується клацанням, відчутним рукою лікаря. Іноді це клацання чути на відстані. При приведенні ніжок до середньої лінії відбувається повторне вивихування голівки стегна, що також супроводжується клацанням і здриганням ніжки;

3) асиметрія складок на стегні і сідничих складок позаду – симптом цей не абсолютний і один, без інших проявів, не може братися до уваги і спостерігається лише у 2/3 хворих. Може зустрічатися у здорових дітей. При огляді сідничі складки бувають не на одному рівні. Цей симптом характерний для одностороннього вивиху стегна. У здорових дітей між стегнами і тулубом позаду є глибокі симетричні складки. Асиметрія цих складок або їх відсутність свідчить про наявність одно- або двостороннього вивиху;

4) визначається на-віч вкорочення нижньої кінцівки – визначити довжину і вкорочення ніг у грудних дітей сантиметровою стрічкою важко. Про різницю в довжині ніг судять по рівню розташування горизонту колінних суглобів, зігнутих і наближених до живота;

5) зовнішня ротація нижньої кінцівки.

Чи потрібно говорити, що при несвоєчасній діагностиці і невчасно розпочатому лікуванні вивиху голівки стегна замість здорового активного малюка можна отримати інвалідизацію дитини з порушенням пересування на ногах! При дисплазії кульшового суглоба рахунок йде на тижні або навіть дні. Ось чому ретельний огляд новонародженого на предмет вродженої патології кульшового суглоба проводиться ще в пологовому будинку. Другий раз дільничний дитячий ортопед повинен подивитися дитину в 1 місяць, третій раз – в 3 місяці, четвертий – в 6 місяців і вп’яте – в 1 рік або коли дитина починає ходити.

Ортопед проводить клінічний огляд та ультразвукове (в.т.ч. скринінгове) дослідження (УЗД) кульшових суглобів. При наявності дисплазії або підозрі на неї лікар може призначити рентгенівське дослідження кульшових суглобів. Рентгенографія дозволяє об’єктивно оцінити стан суглобів, особливо після 6 місяців.

Препателярний бурсит

– запалення слизової сумки, розташованої перед надколінником. Сумка являє собою невелику замкнуту порожнину, наповненою слизовою тканиною. У нормі вона містить невелику кількість рідини.

Причини виникнення та діагностика
Причини запалення сумки можуть бути різноманітними, проте основною є хронічна мікротравматизація передньої поверхні колінного суглоба. Нерідко подібне відбувається при митті підлоги або натиранні паркету, стоячи на колінах. В результаті сумка запалюється, стінки її починають продукувати надмірну кількість рідини, перерозтягується і виникає характерна припухлість та біль в ділянці коліна.

Діагностика препателлярного бурситу, як правило, не викликає складнощів. Лікування найчастіше носить консервативний характер, який полягає в застосуванні фізіотерапевтичних процедур. При стійкому/хронічному перебігу бурситу можливе введення кортикостероїдів в слизову сумку, а в разі неефективності – хірургічне видалення сумки. Також хірургічний метод показаний при приєднанні інфекції та переході бурситу в гнійний.

Бурсит гусячої лапки

ЦЦе асептичне запалення, яке знаходиться в ділянці прикріплення трьох головних сухожиль внутрішньої частини коліна. В цілому подібні захворювання розвиваються найбільш часто в якості вторинної патології. Цей вид бурситу буває найчастіше у пацієнтів з наявністю артрозу і це, як правило, жінки середнього віку з надмірною вагою. Підколінний бурсит проявляється болем при згинанні коліна, а також в нічний час. Зазвичай біль вночі змушує пацієнтів спати в певних позах, так біль стає меншим. Також для цього бурситу характерно збільшення болючості при підйомі по сходах, іноді з іррадіацією по внутрішній поверхні колінного суглоба.

Киста Бейкера

Це кистовидне утворення у вигляді кульки в задній частині колінного суглоба.

За своєю суттю киста – капсула, наповнена внутрішньо-суглобовою рідиною. У зігнутому стані колінного суглоба кулька практично не помітна. А ось при його розгинанні утворення виходить назовні та з’являється можливість її пальпації.

За розміром підколінна киста може досягати 10 см. Не дивлячись на те, що дане захворювання є доброякісним утворенням, водночас цю патологію можна віднести до категорії небезпечних, через можливі ускладненя. Хвороба виникає як у дорослих, так і у дітей. У занедбаному стані киста Бейкера негативно позначається на опорно-руховому апараті людини і може призвести до необхідності оперативного втручання.

Причини виникнення та діагностика

До основних причин, що сприяють розвитку кисти, фахівці відносять:

травми коліна різного ступеня важкості;
надмірні та систематичні навантаження на ноги;
професійні заняття спортом;
зайва вага;
ушкодження хрящової тканини суглобів;
патологію менісків;
остеоартроз, артрит, хронічний синовіїт.

Для діагностики захворювання цілком достатньо огляду досвідченого ортопеда. Вже на першому прийомі за допомогою пальпації лікар здатний встановити розвиток кисти. Додаткові методи дослідження призначаються в запущених випадках, коли необхідно визначити, які ще патології колінного суглоба були викликані кистою.

Тому для визначення повної клінічної картини лікар може призначити: загальний аналіз крові, пункцію капсули, рентген або ультразвукове дослідження.

Деформуючий артроз колінного суглоба (гонартроз)

Це хронічне захворювання суглоба, при якому втрачаються рухова та опорна функції. Тобто, суглобовий хрящ починає руйнуватися, в результаті чого кістка починає тертися об кістку, викликаючи деформації, нестерпні больові відчуття та обмеження рухів.
Захворювання розвивається у віці 40-50 років, зазвичай жінки хворіють в два рази частіше за чоловіків.

Причини гонартроза та діагностика
Найчастіше чітко встановити причину захворювання неможливо. Часто гонартроз є первинним, тобто викликаний старінням суглобового хряща. Також виділяють вторинний гонартроз, який виникає на тлі інших патологічних процесів або станів. Наприклад, вторинним є гонартроз, що виник на тлі вродженої патології колінного та суміжних суглобів або травм.

Типовими для гонартроза є такі симптоми:

Біль в колінних суглобах при підйомі по сходах або ходьбі по нерівній поверхні
Біль і скутість в колінних суглобах після тривалого відпочинку, які зникають / зменшуються в процесі помірного навантаження
Біль в колінних суглобах посилюється після інтенсивних навантажень
Можливі набряки колінних суглобів
При вираженому процесі під час згинання / розгинання колінного суглоба може бути чутний характерний хрусткий звук
Специфічний ниючий біль в колінах виникає в холодну і дощову погоду

Прогресуючи гонартроз призводить до збільшення частоти проявів та вираженості симптомів. Біль у суглобах може виникати навіть у спокої. При цьому амплітуда рухів в колінних суглобах поступово зменшується.

Стадії гонартоза
Залежно від тяжкості, виділяють три стадії гонартрозу (і артрозу в цілому).

1 стадія: cуглобовий хрящ ще не пошкоджений, але його щільність недостатня, і поверхня не ідеально гладка. Зазвичай, в цей момент ще немає ніяких проявів захворювання і функція суглоба не порушена.

2 стадія: є невеликі дефекти хряща у вигляді тріщин. З’являються больові відчуття при русі.

3 стадія: втрата суглобового хряща. Тепер кістка не захищена хрящем і контактує з іншого суглобовою поверхнею. Фахівці називають такий стан Хондромаляція. Даний стан обмежує рухливість суглоба та супроводжується вираженим болем. Зазвичай колінний суглоб запалений та набряклий. У ряді випадків в колінному суглобі є синовіїт (надмірна кількість рідини).

Пателлофеморальний артроз

Це вкрай поширений патологічний стан, що характеризується ураженням хрящової частини надколінка і виростка стегна. Даний діагноз ставиться, коли з’являються ознаки порушення структури хрящової тканини на тлі будь-яких фізичних навантажень.

Зазвичай цей патологічний стан проявляється у молодих пацієнтів від 25 до 35 років, і, зазвичай, є наслідком недорозвитку компонентів колінного суглоба в дитячому віці.

Найбільш часто поява даної патології є результатом систематичних фізичних перевантажень колінного суглоба при активних заняттях спортом, тривалому перебуванні в положенні стоячи, перенесення важких предметів і т. д. До інших факторів, що підвищують ризик розвитку цієї патології, відносяться:

вікове зниження еластичності сполучної тканини;
ендокринні порушення;
носіння незручного взуття;
травми коліна;
вроджені патології розвитку елементів суглоба і м’язів стегна;
інфекції;
зайва вага;
ревматоїдний артрит;
м’язова дистрофія.

Насправді, будь-яке навантаження здатне стати причиною зсуву наколінника щодо своєї осі та може спровокувати появу пателлофеморального синдрому.

При проведенні огляду лікар оцінює можливість нормального згинання та розгинання суглоба в положенні сидячи та стоячи.
Обов’язково пацієнта просять напружити стегнові м’язи. При цьому проводиться оцінка розташування надколінка при спробах його утримання пальцями. Крім розташування чашечки, лікар при огляді може попередньо оцінити стан і функціональність зв’язок та м’язів.

Для уточнення характеру пошкоджень призначаються наступні інструментальні та лабораторні дослідження:

МРТ колінного суглоба;
рентгенографія;
ультразвукове дослідження суглобів;
артроскопія колінного суглоба;
загальний і біохімічний аналізи крові.

Після того як буде проведена комплексна оцінка стану, лікар зможе визначити тактику лікування цього патологічного стану.

Синовіт

Це запалення синовіальної оболонки суглоба (капсули яка оточує наші суглоби). Характеризується накопиченням рідини в порожнині суглоба. Виникає внаслідок розвитку вірусної інфекції, травми або порушення метаболічних процесів. Небезпека хвороби полягає в тому, що часто синовіїт протікає майже безболісно. Тому люди відкладають візит до лікаря і вчасно не починають повноцінне лікування синовіїту.

Пошкодження меніска

Пошкодження природної суглобової «прокладки», в результаті вікових змін в організмі, тяжкої фізичної праці протягом життя або травми у будь-якому віці.
Більше половини всіх пошкоджень менісків зумовлено постійними навантаженнями на колінні суглоби. Так, серед людей старше 50 років ушкодження менісків в результаті їх зносу є майже в кожного третього, а серед людей старше 70 років – майже в кожного другого.

Розрив меніска може призвести до набряку колінного суглоба. Пошкодження внутрішнього меніска викликає біль на внутрішній стороні коліна, а пошкодження зовнішнього меніска – на зовнішній стороні коліна.

Детальний збір анамнезу, фізичний огляд колінного суглоба дає важливі вказівки на можливу травму меніска. Оскільки меніски – це м’які тканини, їх неможливо отримати на рентгені. Тому магнітно-резонансна томографія є визнаним методом для встановлення пошкодження меніска. Вона також надає додаткову інформацію про інші травми або пошкодження коліна.

Існує декілька варіантів лікування, основний та найпрогресивніший – це комплексний підхід із застосуванням PRP-терапії та фізіореабілітації; артроскопія (шов меніска або його видалення) також є сучасним методом лікування, але використання даної операції не завжди є виправданим.

Бурсит великого пальця стопи

Початковим симптомом кісткового наросту може бути біль в ділянці виступу суглоба при носінні певних видів взуття. Капсула суглоба може бути болючою на будь-якій стадії захворювання. Потім приєднуються місцеве підвищення температури, гіперемія, розвиваються кисти, флюктуюча припухлість з медіальної поверхні суглоба (бурсит додаткової сумки), а також припухлість і незначне запалення всього суглоба (синовіїт). Крім того, можливі обмеження пасивних рухів в суглобі, його болючість і збільшення тильного згинання дистальної фаланги.

Клінічні ознаки зазвичай специфічні. Гострий інтенсивний біль, підвищення місцевої температури, набряклість і почервоніння по всьому периметру суглоба можливий при подагричному або інфекційному генезі артриту. Якщо ураження охоплюють кілька суглобів, слід розглянути ймовірність подагри або проявів системних ревматичних захворювань.

Якщо клінічний діагноз остеоартричного синовіїту є сумнівним, необхідно провести рентгенологічне дослідження. Передбачувані результати включають звуження суглобової щілини та кісткові шпори, що тягнуться від головки плесневої, а іноді від основи проксимальної фаланги. Виявлення на рентгенограмі периартикулярних ерозій (симптом Мартеля) свідчить про подагру.

П’яткова шпора

П’яткова шпора (або плантарний фасциїт) – захворювання, яке супроводжується сильними больовими відчуттями в ділянці підошвової поверхні п’яти й стопи. Біль виникає зранку або посилюється після фізичних навантажень. При запущеній стадії людина намагається зовсім не наступати на п’яту, навантажуючи при ходьбі інші частини стопи. В результаті велике навантаження лягає на суглоби, сухожилля і зв’язки, які анатомічно не призначені для такої функціональної зміни, що в підсумку може призвести до інших серйозних патологій опорно-рухового апарату.

Для встановлення діагнозу лікарю буває достатнім просто вислухати пацієнта. Типова локалізація болю в ділянці п’яти, її посилення при навантаженнях, «стартова біль», свідчать на користь плантарного фасциїта. Біль зазвичай посилюється при натисканні в місці прикріплення апоневроза, при тильному згинанні стопи.

Також рекомендовано виконання рентгенографії стопи спільно з ультразвуковим дослідженням м’яких тканин і сухожиль стоп.
Рентгенологічно досліджуються п’яткова шпора, стан і цілісність кісток стопи. Величина і розміри шипа можуть виявитися невеликими, але при цьому хворобливі відчуття можуть бути вельми вираженими. Ультразвукове дослідження дозволяє уточнити масштаби вогнища патології при шпорі п’ятки та виявити ознаки запалення, набряку тканин, визначити цілісність сухожилків.

Для лікування п’яткової шпори застосовують різні методи лікування: блокади больової зони, артроскопічну резекцію ураженої ділянки та ударно-хвильову терапію (УХТ). Ударно-хвильова терапія, відноситься до одних з найбільш безпечних та ефективних методів лікування пацієнтів з даним докучливим захворюванням.

Артрит

Це запальний процес який виникає у суглобі. Артрит може бути як основним недугом, так і симптомом інших захворювань. Основними проявами є почервоніння шкіри навколо суглоба, припухлість, біль та обмеження рухів. Виникає внаслідок травми, інфекційного захворювання, порушення обміну речовин (наприклад подагра), псоріаз, авітаміноз (наприклад цинга), тощо.

Перші симптоми артриту зазвичай не викликають побоювань. Вони проявляються больовими відчуттями в одному або декількох суглобах. Відчуття, як правило, є нетривалими та проходять після розминки, прийому найпростіших знеболювальних або самостійно. Але в подальшому розвитку захворювання ці симптоми частішають, стають регулярними й більш сильно вираженими, турбують вночі та під час руху.

Загальна симптоматика для більшості видів артритів:

скутість рухів вранці після сну;
характерна набряклість з почервонінням шкіри;
неприродний хрускіт суглоба при русі;
підвищення температури, припухлість в зоні запалення;
неможливість виконувати активні рухи через сильний біль;
деформація суглоба, яку видно візуально.

Для кожного виду артриту існує свій набір характерних симптомів.
Діагностика поширених видів артриту зазвичай проходить досить швидко, але з рідкими формами можуть виникнути складності. Щоб не сталося помилки, яка зможе вплинути на призначення лікування, до діагностики слід підходити дуже ретельно. До кожного пацієнта застосовується індивідуальний підхід.

Неврома Мортона

Це фіброзні зміни, що виникають на міжпальцевому нерві внаслідок хронічної мікротравматизації. Зазвичай уражається нерв між 3-м та 4-м пальцями стоп. Зазвичай зустрічається одностороннє ураження нерва, але іноді спостерігається і двостороннє.

Причини:

поперечна розпластаність стоп
носіння вузького взуття та взуття на високих підборах
носіння плоского взуття
зайва вага

Відзначається, що найчастіше неврома вражає ноги молодих жінок.

Впізнати це захворювання можна за такими симптомами:

біль в ділянці 3-го та 4-го пальців, що має ниючий, пекучий характер
відчуття стороннього тіла в міжпальцевому проміжку
відчуття “прострілів” в стопу
неможливість довго пересуватись, навіть у зручному взутті

Виконання комп’ютерної томографії стопи рідко дає будь-яку інформацію у зв’язку з відсутністю відкладення мінералів у даному м’якотканному утворенні. Однак завдяки методам рентгенографії іноді можна визначити узурацію кістки в місці здавлення невромомою. Ультразвукове дослідження є одним з провідних методів діагностики стану м’якотканних структур стопи.

Зазвичай пацієнти звертаються після декількох місяців і навіть років від початку захворювання!

Це пов‘язано зі складністю діагностики і звичайними переконаннями пацієнта – «думала саме пройде». Нажаль само не пройде, неврому треба лікувати!

Гігрома або ганглій стопи

Це скупчення рідини в ділянці суглобової сумки, це свого роду синовіальна киста. Розвивається проблема через тривале одноманітне навантаження, наприклад, при заняттях спортом, танцями. Утворюється ганглій також від здавлювання при носінні незручного взуття.

Сухожильний ганглій не вважається небезпечним, але він може викликати біль при роботі сухожилля і часто стає досить помітним візуально, а в запущених стадіях починається здавлювання судин, що призводить до застою крові в венах і болючості. При пальпації ганглій визначається, як пухлиноподібне, округле і непорушне утворення, що має чіткі кордони. Виникає в ділянці суглоба і відрізняється твердо-еластичною консистенцією.
Коли сухожильний ганглій ще малий, хворий зазвичай не відчуває ніякого дискомфорту.

Фахівці вказують на такі причини виникнення патології:

спадковість,
травми стопи,
надмірні навантаження,
тривала деформація.

Діагноз встановлюється на підставі огляду, УЗД, рентгену, комп’ютерної томограми. У деяких випадках призначають біопсію для уточнення.

Метод лікування визначається фахівцем за результатами обстеження.

Ахілобурсит

Бурсит ахілового сухожилка виникає головним чином у молодих жінок. Фактором ризику є носіння взуття на високих підборах, біг, носіння незручного взуття, а також надмірна вага. Іншим фактором ризику є кістковий виступ (деформація Хаглунд) на п’ятковій кістці. Така деформація може стати причиною запалення синовіальної сумки при постійному роздратуванні об твердий задник взуття. Людина відчуває біль при ходьбі в ділянці п’яти, спостерігаються почервоніння і набряк навколо гомілковостопного суглоба. У разі приєднання інфекції й нагноєння суглоба, можливий розвиток більш важких ускладнень у вигляді гнійного бурситу, флегмони та сепсису.

Ранніми симптомами заднього бурситу ахілового сухожилля можуть бути почервоніння, біль і підвищення температури задньої частини п’яти. В результаті верхній шар шкіри може стиратися. Через кілька місяців утворюється і запалюється сумка, яка виглядає як піднесена/набрякла ділянка, червоного або тілесного кольору (наріст), чутлива і м’яка на дотик. За хронізації заднього бурситу ахілового сухожилля, ця сумка може ставати твердою і рубцюватися. Діагностика звичайно не становить труднощів через типову картину захворювання і поверхневого розташування сумок. Діагностика захворювання починається з огляду та іноді призначають рентгенологічне та УЗД обстеження.

При задньому бурситі ахілового сухожилля проводиться лікарський огляд на предмет наявності наросту червоного або тілесного кольору.

При передньому бурситі ахілового сухожилля лікарі стискають простір між сухожиллям і кісткою, щоб викликати біль. За допомогою рентгенологічного дослідження можна діагностувати бурсит сухожилля, проте лікарі можуть проводити таке дослідження для виключення інших причин болю в п’яті, наприклад, перелому п’яткової кістки або пошкодження п’яткової кістки внаслідок ревматоїдного артриту або іншого запального артриту.

Деформуючий артроз гомілковостопного суглоба

Це поширене захворювання при якому пошкоджується і руйнується хрящова тканина суглоба. В його основі лежать дегенеративно-дистрофічні зміни – тобто порушення харчування і передчасне зношування суглобових поверхонь. Виникає через великі навантаження на ноги, при надлишковій масі тіла людини або через травми. Також причиною захворювання, є порушення обміну речовин і циркуляції крові в стопі. Пріоритетно хворіють жінки через їх любов до взуття на високих підборах.

Перші ознаки хвороби – швидка стомлюваність при ходьбі, відчуття втоми та тяжкості в ногах після фізичної активності, хрускіт в суглобах – зазвичай не сприймаються як щось серйозне і залишаються поза увагою.Якщо лікування не розпочато вчасно, стан поступово погіршується. З’являються більш виражені симптоми, які неможливо ігнорувати: сильний та тривалий біль в ногах після навантаження, а іноді і в спокої, «розростання кісточки» великого пальця, набряклість і почервоніння ніг, мозолі на стопах, порушення ходи, кульгавість. Ниючий біль також може виникати у вигляді реакції на холодну воду або зміну погоди. Все це істотно знижує комфорт і якість життя, позбавляє можливості повноцінно займатися побутовою та трудовою діяльністю, обмежує рухливість пацієнта.
Основні симптоми артрозу:

Ранкова скутість і нерухливість в суглобах, яка проходить після невеликої розминки, рухової активності;
На пізніх стадіях патології обсяг рухів різко зменшується, людина мимоволі намагається розвантажити хвору ступню, внаслідок чого змінюється хода, людина починає кульгати. Це відбувається через виражені зміни амплітуди рухів в ураженому суглобі й появою больових відчуттів при ходьбі;
Набряк і почервоніння шкіри над ураженою ділянкою, локальне підвищення температури;
Поява відчуття втоми в ногах при навантаженні;
Хрускіт в стопі при ходьбі;
Біль в суглобах: спочатку виникає внаслідок навантаження і проходить після відпочинку, але при збільшенні ураження він стає постійним та з’являється навіть в спокої;
Ниючий біль в ногах, як реакція на холод або зміну погоди;
Поява натоптнів, мозолів на ногах, деформація кісток і зміна форми стопи; Основний спосіб діагностики артрозу – це рентген суглоба.

Важливими допоміжними методами оцінки стану суглоба і його тканин є УЗД і МРТ.

Ми лікуємо

Довідник захворювань і симптомів

Коли необхідна консультація лікаря-ортопеда?

Телефонуйте нам:

+38(044) 466-83-38

+38(067) 565-68-11

Запишіться на прийом:

Артроз плечового суглоба

Адгезивний капсуліт

Кальцифікуючий тендиніт

Синдром надлопаткового нерва

Остеохондроз

Протрузія та грижа міжхребцевого диска

Артроз ліктьового суглоба

Ентезопатія тріцепса

Ліктевий бурсит

Епікондиліт (лікоть тенісиста та лікоть гольфіста)

Хвороба Нотта (Стенозуючий лігаментит)

Асептичний некроз головки стегнової кістки

Деформуючий артроз кульшового суглоба (коксартроз)

ХАМСТРІНГ-СИНДРОМ

Дисплазія кульшового суглоба

Препателярний бурсит

Бурсит гусячої лапки

Киста Бейкера

Деформуючий артроз колінного суглоба (гонартроз)

Пателлофеморальний артроз

Синовіт

Пошкодження меніска

Бурсит великого пальця стопи

П’яткова шпора

Артрит

Неврома Мортона

Гігрома або ганглій стопи

Ахілобурсит

Деформуючий артроз гомілковостопного суглоба

+38(044) 466-83-38

+38(067) 565-68-11